- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.
- Остання книжка, яку прочитала  — Алессандро Барікко «СITY», зараз читаю «Сонячну машину» Винниченка. Від Барікко враження як від злегка сюрреалістичного кіно, де багато гарних кадрів і деталей. Власне такі книжки люблю найбільше, бо для мене значно важливіша краса письма, і епізоди, які легко візуалізуються, аніж сюжет. Винниченко захоплює і описами, і ідеєю. Антиутопії — один з моїх улюблених жанрів, бо розкриває і тонкощі людської натури і абсурдність соціальних устроїв та систем.
До речі влітку читала роман Степана Процюка про Винниченка «Маски опадають повільно», дуже майстерне, як на мене, проникнення у душу автора.
- Як обираєте книжки для читання?
- Або прислухаюся до порад друзів, як було з Барікко, або надолужую прогалини з шкільної та університетської програми. Намагаюся чергувати читання мовами, якими володію достатньо вільно: українською, англійською, російською, польською. Мені простіше з паперовими книжками, бо бровзаючи полицю, а не файли, керуєшся також тактильними відчуттями і пам’яттю речей. Загалом я читаю повільно, тому іноді мене переслідує параноя, що розкрила для себе лиш мізер із розмаїття вартих уваги творів.
- Що можете порадити для читання іншим?
- Важко радити іншим, не знаючи смаків, читацького багажу і душевного стану. Для мене вічний золотий запас до якого можна повертатися завжди: Селінджер, Франсуаза Саган, Ірина Вільде.